стужавілий
стужа́вілий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до стужавіти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стужавілий — стужа́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стужавілий — див. твердий Словник синонімів Вусика
- стужавілий — СТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до стужа́віти. Навіть при невеликому степовому вітрі в сонячну погоду стужавіла за зиму земля випаровує багато вологи (з газ.); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- стужавілий — СТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стужа́віти. Навіть при невеликому степовому вітрі в сонячну погоду стужавіла за зиму земля випаровує багато вологи (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах