сумно
су́мно
присл.
1》 Присл. до сумний.
2》 у знач. присудк. сл. Про почуття суму, журби або туги за ким-, чим-небудь; тужно, журно.
|| зі спол. що і з інфін. Про почуття жалю з приводу чого-небудь; шкода, жаль, жалко.
|| Про ситуацію, яка викликає, навіває сум.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сумно — су́мно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сумно — див. тривожно Словник синонімів Вусика
- сумно — СУ́МНО, присл. 1. Присл. до сумни́й. Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає На той широкий божий став (Т. Шевченко); – Співай, жінко, жалібної, то мені, може, буде легше, – промовив сумно Микола (І. Словник української мови у 20 томах
- сумно — ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко. Словник синонімів української мови
- сумно — СУ́МНО, присл. 1. Присл. до сумни́й. Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає На той широкий божий став (Шевч., II, 1963, 354); — Співай, жінко, жалібної, то мені, може, буде легше, — промовив сумно Микола (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах