сферичний
сфери́чний
-а, -е.
1》 Прикм. до сфера 1), 2).
|| Який має форму сфери; кулястий. Сферична лінза.
2》 мат. Розташований на сфері (у 1 знач.). Сферичний трикутник.
|| Який займається вивченням геометричних фігур, розташованих на сфері.
Сферична астрономія — розділ астрономії, в якому вивчаються положення та видимі рухи світил на небесній сфері.
Сферична геометрія — геометрична дисципліна, що вивчає властивості фігур, які лежать на сфері.
Сферична тригонометрія — розділ математики, що вивчає залежність між сторонами і кутами сферичного трикутника.
Сферичний трикутник — три точки сфери, що не лежать на одному великому колі, і три дуги великих кіл, довжини яких менші за довжину великого півкола, яка сполучає ці точки разом з внутрішніми точками.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сферичний — сфери́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- сферичний — [сфеиричнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- сферичний — Кулястий Словник чужослів Павло Штепа
- сферичний — СФЕРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до сфе́ра 1, 2. Земна куля має сферичну будову (з навч. літ.); Було таке враження, що все небо, всю його невагому, сферичну голубінь тримають на собі оті гірські вершини (О. Гончар); // Який має форму сфери; кулястий. Словник української мови у 20 томах
- сферичний — сфери́чний (грец. σφαιρικος) пов’язаний зі сферою; ¤ с-а аберація – одне з викривлень зображень, утворюваних оптичною системою; ¤ с-а астрономія – розділ астрономії... Словник іншомовних слів Мельничука
- сферичний — Сфери́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сферичний — СФЕРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до сфе́ра 1, 2. За сучасними даними земна куля має сферичну будову (Веч. Київ, 30.XI 1967, 2); Було таке враження, що все небо, всю його невагому, сферичну голубінь тримають на собі оті гірські вершини (Гончар, І, 1954... Словник української мови в 11 томах