сьомий
сьо́мий
-а, -е.
Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. сім.
|| у знач. ім. сьома, -мої, ж. Година, яка наступає після шостої години.
Відчувати себе на сьомому небі — бути дуже задоволеним, безмежно щасливим.
До сьомих віників пам'ятати (не забувати) — дуже довго пам'ятати, не забувати.
До сьомого поту — до крайньої, надмірної втоми.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сьомий — сьо́мий числівник порядковий Орфографічний словник української мови
- сьомий — [с’омией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
- сьомий — СЬО́МИЙ, а, е. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику сім. Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (І. Котляревський); Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Т. Словник української мови у 20 томах
- сьомий — без (тре́тьої (сьо́мої)) кле́пки (в голові́ (у ті́м’ї)); без кле́пок (у голові́ (у ті́м’ї)), зневажл. Хто-небудь дурний, розумово обмежений, недоумкуватий. — Він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть (П. Фразеологічний словник української мови
- сьомий — Сьо́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сьомий — СЬО́МИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сім. Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (Котл., І, 1952, 209); Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- сьомий — Сьомий, -а, -е Седьмой. Не хвались сьомого дня. а хвались сьомого годи. Ном. № 9068. Словник української мови Грінченка