1. Словник української мови у 20 томах

сьомий

СЬО́МИЙ, а, е.

Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику сім.

Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (І. Котляревський);

Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Т. Шевченко);

Брянський стояв на спостережному пункті сьомої стрілецької роти і звідси керував огнем (О. Гончар);

// у знач. ім. сьо́ма, мої, ж. Година, яка наступає після шостої.

О сьомій рано я вже над Черемошем. Черемош сонний і тихий (Г. Хоткевич);

На початку сьомої Ганна знову зібралася до Марка (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сьомий — сьо́мий числівник порядковий Орфографічний словник української мови
  2. сьомий — [с’омией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. сьомий — -а, -е. Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. сім. || у знач. ім. сьома, -мої, ж. Година, яка наступає після шостої години. Відчувати себе на сьомому небі — бути дуже задоволеним, безмежно щасливим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сьомий — без (тре́тьої (сьо́мої)) кле́пки (в голові́ (у ті́м’ї)); без кле́пок (у голові́ (у ті́м’ї)), зневажл. Хто-небудь дурний, розумово обмежений, недоумкуватий. — Він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть (П. Фразеологічний словник української мови
  5. сьомий — Сьо́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сьомий — СЬО́МИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сім. Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (Котл., І, 1952, 209); Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. сьомий — Сьомий, -а, -е Седьмой. Не хвались сьомого дня. а хвались сьомого годи. Ном. № 9068. Словник української мови Грінченка