1. Словник української мови в 11 томах

сьомий

СЬО́МИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сім.

Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (Котл., І, 1952, 209);

Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Шевч., II, 1963, 102);

Брянський стояв на спостережному пункті сьомої стрілецької роти і звідси керував огнем (Гончар, III, 1959, 52);

// у знач. ім. сьо́ма, мої, ж. Година, яка наступає після шостої години.

О сьомій рано я вже над Черемошем. Черемош сонний і тихий (Хотк., II, 1966, 384);

На початку сьомої Ганна знову зібралася до Марка (Коз., Сальвія, 1959, 65).

Без сьо́мої кле́пки у ті́м’ї — дурнуватий, не сповна розуму.

— Досить, що він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть і згорбився гаком (Козл., Ю. Крук, 1957, 434);

Відчува́ти (відчу́ти, почува́ти, почу́ти і т. ін.) себе́ на сьо́мому не́бі — бути дуже задоволеним, безмежно щасливим.

Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 153);

— Село! Я вибираю хату з димком, в якій немає ще жодного солдата, і, впавши на солому, почуваю себе на сьомому небі (Багмут, Записки.., 1961, 103);

— Уявіть собі, мене несли, в повному розумінні цього слова несли, і я почував себе в ту хвилину на сьомому небі (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 36);

До сьо́мих ві́ників пам’ята́ти (не забува́ти) — дуже довго пам’ятати, не забувати.

— Сашко може мені відпустки не дати. — Який Сашко? — аж звився хлопець. — Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (Собко, Срібний корабель, 1961, 217);

До сьо́мого по́ту — до крайньої, надмірної втоми.

Незважаючи на задуху, танцювала [молодь] до сьомого поту (Дмит., Наречена, 1959, 208);

Кирило знав своє: до сьомого поту залізо кував і так ростив дітей (Стельмах, II, 1962, 362);

На сьо́мому не́бі перебувати (бу́ти і т. ін.) див. не́бо;

Обмива́тися (обми́тися) сьо́мим по́том див. обмива́тися;

Працюва́ти до сьо́мого по́ту див. працюва́ти;

Сьо́ма вода́ на киселі́ див. вода́;

Сьо́мий піт зі́йде див. піт.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сьомий — сьо́мий числівник порядковий Орфографічний словник української мови
  2. сьомий — [с’омией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. сьомий — СЬО́МИЙ, а, е. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику сім. Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (І. Котляревський); Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. сьомий — -а, -е. Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. сім. || у знач. ім. сьома, -мої, ж. Година, яка наступає після шостої години. Відчувати себе на сьомому небі — бути дуже задоволеним, безмежно щасливим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сьомий — без (тре́тьої (сьо́мої)) кле́пки (в голові́ (у ті́м’ї)); без кле́пок (у голові́ (у ті́м’ї)), зневажл. Хто-небудь дурний, розумово обмежений, недоумкуватий. — Він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть (П. Фразеологічний словник української мови
  6. сьомий — Сьо́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сьомий — Сьомий, -а, -е Седьмой. Не хвались сьомого дня. а хвались сьомого годи. Ном. № 9068. Словник української мови Грінченка