сідельце
сіде́льце
-я, с.
Зменш.-пестл. до сідло.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сідельце — сіде́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сідельце — СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло́. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (П. Чубинський); Копитами вдарте, вороні, – Я в сідельці, мамо, на коні (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
- сідельце — Сіде́льце, -льця, -льцю; -де́льця, -де́лець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сідельце — СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло́. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (Чуб., V, 1874, 325); Копитами вдарте, вороні,— Я в сідельці, мамо, на коні (Воронько, Поезії, 1950, 109). Словник української мови в 11 томах
- сідельце — Сідельце, -ця с. ум. отъ сідло. Словник української мови Грінченка