талан

тала́н

-у, ч.

1》 Доля, життєвий шлях кого-небудь.

|| Щаслива доля, щастя.

|| Успіх, удача.

2》 Те саме, що талант 2); хист.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. талан — талан – талант, здібний – здатний Це пароніми, близькі за звучанням, але різні за значенням. І тому часом не лише в усному мовленні, а й на письмі їх плутають. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. талан — тала́н іменник чоловічого роду доля Орфографічний словник української мови
  3. талан — див. ДОЛЯ; п! ТАЛАНТ. Словник синонімів Караванського
  4. талан — Талан і талант «Автор не без талану, але йому не вистачає ще життєвого досвіду й уміння організувати набуті спостереження», — читаємо в критичній статті й саме тому, що в ній мовиться про письменника та його здібності, бачимо помилку... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. талан — ТАЛА́Н, у, ч. 1. Доля, життєвий шлях кого-небудь. Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний! (з народної пісні); – Пожила я з ним два роки та й овдовіла. Отакий мій талан (І. Нечуй-Левицький); // Щаслива доля, щастя. Словник української мови у 20 томах
  6. талан — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Словник синонімів української мови
  7. талан — Тала́н, -ну́, -но́ві, -ла́не! (доля, хист) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. талан — ТАЛА́Н, у, ч. 1. Доля, життєвий шлях кого-небудь. Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний! (Укр.. лір. пісні, 1958, 269); — Пожила я з ним два роки та й овдовіла. Отакий мій талан (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. талан — Талан, -ну м. Судьба, счастье. Не то талан, що лежить, а то, що біжить. Ном. № 7231. І талан, і безталанне все, каже, від Бога. Шевч. Вже як кому на сім світі не талан, щастя-долі нема.... Г. Барв. 119. Словник української мови Грінченка