1. Великий тлумачний словник сучасної мови

твердити

I тверд`ити-джу, -диш, недок., перех.

1》 Говорити, повторювати те саме.

2》 заст. Багато разів повторювати що-небудь, щоб вивчити, запам'ятати.

II тв`ердити-джу, -диш; наказ. сп. твердь; недок., перех., зі спол. що.

Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твердити — 1. (намагатися переконати когось) переконувати, запевняти, наполягати, настоювати. 2. (говорити те саме) повторювати, товкмачити, розм. товкти, довбити. Словник синонімів Полюги
  2. твердити — тве́рдити дієслово недоконаного виду запевняти тверди́ти дієслово недоконаного виду повторювати Орфографічний словник української мови
  3. твердити — ТВЕРДИТИ – ТВЕРДИТИ – ТВЕРДІТИ – ТВЕРДІШАТИ Твердити, -джу, -диш, перех. Запевняти. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І.Франко). Твердити, -джу, -диш, перех. Повторювати. Літературне слововживання
  4. твердити — Заявляти, стверджувати, висловлювати думку; (те саме) повторювати, правити <�торочити, товкти, товкмачити> своє. Словник синонімів Караванського
  5. твердити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  6. твердити — Запевняти, запевнити, упевняти, упевнити, повпевняти, правити, розправляти, розправити, порозправляти, справляти, справити, посправляти, товкти, затовкувати, затовкти, натовкувати, натовкти, понатовкувати, потовкувати, потовкти, стовкувати, стовкти... Словник чужослів Павло Штепа
  7. твердити — ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., що, із спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І. Словник української мови у 20 томах
  8. твердити — ПОВТО́РЮВАТИ (ПОВТОРЯ́ТИ) (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИ розм., ТОВКТИ́ розм., ЧОВПТИ́ розм., ДОВБТИ́ (ДОВБА́ТИ) розм., ТОРО́ЧИТИ розм., ТУ́РКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. твердити — Тверди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. твердити — ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., перех., із спол. щ о. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. твердити — Твердити, -джу, -диш гл. Дѣлать крѣпкимъ, укрѣплять. Не встояли ні підзамчанські хати, ні господарські тверджені палати. К. ЦН. 174. Словник української мови Грінченка