1. Словник української мови в 11 томах

твердити

ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., перех., із спол. щ о. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь.

Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (Фр., VIII, 1952, 383);

У долину Стрию на великі води прилітало багато журавлів. Очевидці мисливці твердили, що зрідка зустрічалися й лебеді (Чорн., Визвол. земля, 1959, 143);

Він [В. І. Ленін] відстоює законне право українського народу на самовизначення.. І це в той час, коли царські сатрапи продовжували.. твердити, що ніякої України немає (Цюпа, Україна.., 1960, 36).

ТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех.

1. Говорити, повторювати те саме.

Ротний так і накинувся на них звіром. Стоять москалі та одно твердять: «винуваті!» (Мирний, І, 1949, 223);

Жінка з дивовижним терпінням слухала і знов рівним, ласкавим голосом твердила своє, завчене, видно, назавжди (Жур., Вечір.., 1958, 213);

Похмуро твердив [Левко] своє: — Зробимо з панів юшку (Стельмах, І, 1962, 604).

2. заст. Багато разів повторювати що-небудь, щоб вивчити, запам’ятати.

— Твердив, сину, вивчене, щоб не забути? — стріча Параска Василя у хаті (Мирний, IV, 1955, 80);

Ніхто не питав, чи розуміють вони [учні] те, що твердять (Тулуб, Людолови, І, 1957, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твердити — 1. (намагатися переконати когось) переконувати, запевняти, наполягати, настоювати. 2. (говорити те саме) повторювати, товкмачити, розм. товкти, довбити. Словник синонімів Полюги
  2. твердити — тве́рдити дієслово недоконаного виду запевняти тверди́ти дієслово недоконаного виду повторювати Орфографічний словник української мови
  3. твердити — ТВЕРДИТИ – ТВЕРДИТИ – ТВЕРДІТИ – ТВЕРДІШАТИ Твердити, -джу, -диш, перех. Запевняти. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І.Франко). Твердити, -джу, -диш, перех. Повторювати. Літературне слововживання
  4. твердити — Заявляти, стверджувати, висловлювати думку; (те саме) повторювати, правити <�торочити, товкти, товкмачити> своє. Словник синонімів Караванського
  5. твердити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  6. твердити — Запевняти, запевнити, упевняти, упевнити, повпевняти, правити, розправляти, розправити, порозправляти, справляти, справити, посправляти, товкти, затовкувати, затовкти, натовкувати, натовкти, понатовкувати, потовкувати, потовкти, стовкувати, стовкти... Словник чужослів Павло Штепа
  7. твердити — ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., що, із спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І. Словник української мови у 20 томах
  8. твердити — I тверд`ити-джу, -диш, недок., перех. 1》 Говорити, повторювати те саме. 2》 заст. Багато разів повторювати що-небудь, щоб вивчити, запам'ятати. II тв`ердити-джу, -диш; наказ. сп. твердь; недок., перех., зі спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. твердити — ПОВТО́РЮВАТИ (ПОВТОРЯ́ТИ) (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИ розм., ТОВКТИ́ розм., ЧОВПТИ́ розм., ДОВБТИ́ (ДОВБА́ТИ) розм., ТОРО́ЧИТИ розм., ТУ́РКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. твердити — Тверди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. твердити — Твердити, -джу, -диш гл. Дѣлать крѣпкимъ, укрѣплять. Не встояли ні підзамчанські хати, ні господарські тверджені палати. К. ЦН. 174. Словник української мови Грінченка