то

I спол.

1》 розділовий.Уживається при переліченні фактів, явищ, дій, об'єктів і т. ін., що чергуються: а) на початку кожного простого речення, що входить до складу складносурядного; б) на початку самостійних речень, пов'язаних між собою якимсь одним членом речення; в) між однорідними членами речення.

2》 Уживається в складі складених розділових повторюваних спол. не то ... не то, чи то ... чи то, які вказують на непевність, невиразність, сумнів стосовно того, що з названого є справжнім, а що – уявним.

3》 Уживається в складі складених протиставних спол. а то, а не то, а то не у знач.: а) інакше, у противному разі, бо; б) насправді ж, а в дійсності; в) у сполуч. із запереч. част. не надає висловленню стверджувального значення.

4》 Уживається в ролі сполучника-відповідника, що виступає на початку одного (звичайно головного) речення для підкреслення його співвідносності з попереднім (перев. підрядним): а) із знач. умови; б) з наближенням до висновкового значення; в) з часовим знач.; г) з відтінком наслідковості, результативності; ґ) з причиновим знач.; д) із знач. зіставлення; е) із знач. мети.

II част.

1》 вказ. Указує на особу, предмет, явище, дію і т. ін.

|| Уживається в складнопідрядних або в самостійних реченнях, одне з яких є поясненням, тлумаченням іншого, у значенні, близькому до це.

2》 підсил. Уживається для підкреслення, вирізнення в реченні якогось слова.

|| Для підсилення якогось слова, зосередження на ньому уваги вживається у складі цього слова.

|| Уживається для підсилення емоційної виразності в окличних і питальних реченнях.

|| Уживається при повторенні слів як співвідносне слово до спол. що, як, вказуючи на незаперечність, неминучість чого-небудь.

|| Уживається при повторенні слів, вказуючи на ствердження названого поняття.

І то — уживається для підсилення якоїсь думки.

Та й то — уживається для підсилення протиставного значення.

Чи то ж — уживається для підсилення непевності, сумніву в чому-небудь.

3》 спонук. Уживається при проханні, пропозиції виконати якусь дію.