траса

тра́са

-и, ж.

1》 Лінія, що вказує напрям проходження, пролягання чогось.

2》 Широкий асфальтовий шлях, що з'єднує великі міста, важливі об'єкти тощо.

|| Повітряний, водяний і т. ін. шлях.

|| Смуга землі, по якій проходить лінія електропередачі.

3》 Світний або димний слід, що вказує траєкторію снаряда, кулі, реактивного літака тощо.

4》 спец. Головна вісь деяких споруд, що являє собою ламану лінію або ряд прямих ліній, з'єднаних кривими.

5》 У програмуванні – протокол трасування програми.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. траса — тра́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. траса — (майбутнього каналу) лінія, (повітряна) ШЛЯХ, (кулі) слід, траєкторія Словник синонімів Караванського
  3. траса — див. дорога Словник синонімів Вусика
  4. траса — [траса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
  5. траса — Лінія, слід Словник чужослів Павло Штепа
  6. траса — тра́са (нім. Trasse, від лат. tractus – смуга) 1. Лінія, що вказує напрям руху або поздовжню вісь дороги, трубопроводу тощо. 2. Смуга землі, над якою проходить авіаційна лінія (маршрут регулярних польотів літаків). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. траса — ТРА́СА, и, ж. 1. Лінія, що вказує напрям проходження, пролягання чогось. Грандіозне будівництво має розгорнутись і внаслідок прокладення каналу Каховка – Крим, який уже почали будувати. Вздовж його траси виникнуть нові селища і міста (О. Словник української мови у 20 томах
  8. траса — (-и) ж. 1. сист. Дорога, шосе, по якому можна пересуватися, подорожувати автостопом. БСРЖ, 595; ПСУМС, 70. 2. нарк. Сліди від ін'єкцій на тілі наркомана. БСРЖ, 595; СЖЗ, 100; ЯБМ, 2. 426. Словник жарґонної лексики української мови
  9. траса — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
  10. траса — ТРА́СА, и, ж. 1. Лінія, що вказує напрям проходження, пролягання чогось. Грандіозне будівництво має розгорнутись і внаслідок прокладення каналу Каховка — Крим, який уже почали будувати. Вздовж його траси виникнуть нові селища і міста (Довж. Словник української мови в 11 томах