уділ

Значення в інших словниках

1. уділ — Уді́л: у́діл: — доля, участь [53] — тут: участь [46-1] — участь [46-2;54] — участь; доля, призначення [44-1] Словник з творів Івана Франка
2. уділ — у́діл іменник чоловічого роду участь діал. уді́л 1 іменник чоловічого роду князівське володіння іст. уді́л 2 прислівник вниз незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
3. уділ — Уділ. 1. Участь. ● Взяти (брати) уділ — взяти (брати) участь. Дуже мені прикро, що мушу сей раз відмовити Вашій щирій просьбі взяти уділ в видавництві українських] праць (Коб. Українська літературна мова на Буковині
4. уділ — [уд’іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
5. уділ — УДІ́Л¹, у, ч. 1. іст. Князівське володіння в давній Русі. По смерті Данила Галицького його син Лев отримав перемишльський уділ (з наук.-попул. літ.); [Володимир:] Я – Новгородський князь!.. І мушу я свій город захищати!. Словник української мови у 20 томах
6. уділ — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Словник синонімів української мови
7. уділ — У́ДІЛ, у, ч., зах., заст. Участь. А пора збирання винограду? — пригадує Замфір. — Ну, це вже легка, празникова робота. Ціла родина бере уділ в тій праці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. уділ — рос. удел 1. У Давній Русі частка в родовому володінні члена князівського роду. 2. Те саме, що й удільне князівство. Eкономічна енциклопедія