умовний

умо́вний

-а, -е.

1》 Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився.

|| Який виробився в якомусь соціальному або професійному середовищі; штучний.

2》 Викликаний, спричинений конкретними обставинами, умовами.

Умовний рефлекс фізіол. — рефлекс, вироблений, набутий під дією навколишнього середовища, під впливом певних умов.

3》 Який має силу тільки за наявності яких-небудь умов, обмежений, якоюсь умовою.

Умовне засудження — рішення суду про неприведення вироку до виконання за умови, що засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

4》 Який визначається ставленням кого-небудь до чогось; який за інших обставин, у сприйнятті когось іншого може вважатися не таким; відносний.

|| Який не відповідає реальній дійсності, не такий, яким є насправді; формальний.

|| Несправжній, фіктивний.

5》 Який не існує в реальній дійсності, а лише мислиться; уявний.

|| Який є символічним позначенням, зображенням якогось реального предмета.

Умовний знак — прийнятий у тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтва графічний знак, символ, який має певне значення.

6》 Який створює художнє зображення за допомогою засобів, прийнятих у даній галузі мистецтва, в даному жанрі літератури.

|| Вироблений відповідно до умов, особливостей якоїсь фахової діяльності.

7》 Який відповідає загальноприйнятим правилам, нормам поведінки, звичаям, що склалися традиційно, але доцільність яких не завжди виправдана.

8》 лінгв. Який виражає умову (у 3 знач.), вказує на умову або містить умову.

Підрядне умовне речення — підрядне речення, що вказує на умову, за якої могло або може відбутися те, про що йде мова в головному реченні.

Умовний спосіб — граматична категорія, що виражає не реально виявлену дію, а лише бажану або можливу за певних умов.

9》 спец. Який встановлюється, виводиться логічно із заданих умов, припущень. Умовна величина.

10》 спец. Який береться за вихідну величину при обчисленні середньої величини чого-небудь.

Умовне паливо — уявне паливо, на яке перераховуються фактичні витрати різних видів палива, щоб порівнювати їхню ефективність.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умовний — умо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. умовний — (знак) домовлений, умовлений, розпізнавчий; (жарґон) штучний; (рефлекс) КН. набутий; (- поняття смаку) відносний; (розстріл) фіктивний, несправжній; (кордон) уявний; (образ) схематичний, символічний; (- одиницю обрахунку) пересічний <н. Словник синонімів Караванського
  3. умовний — УМО́ВНИЙ, а, е. 1. Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився. Коли з того двору вийшов двірник і почав з відра поливати тротуар, – це був умовний знак, що можна остаточно кидати пости (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. умовний — УМО́ВНИЙ (встановлений за домовленістю між ким-небудь, зрозумілий тільки тим, хто домовився), УМО́ВЛЕНИЙ. Спочатку ми викликали умовним стуком Ромку (Л. Смілянський); Підпис "Маруся" був умовним (Ф. Словник синонімів української мови
  5. умовний — Умо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. умовний — УМО́ВНИЙ, а, е. 1. Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився. Коли з того двору вийшов двірник і почав з відра поливати тротуар, — це був умовний знак, що можна остаточно кидати пости (Ю. Словник української мови в 11 томах
  7. умовний — Умовний, -а, -е 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить. Словник української мови Грінченка