умовний

УМО́ВНИЙ, а, е.

1. Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився.

Коли з того двору вийшов двірник і почав з відра поливати тротуар, – це був умовний знак, що можна остаточно кидати пости (Ю. Яновський);

Сьогодні Михайло Нагарний не зайшов до школи, тільки умовним стуком викликав учителя з тісної кімнатки (М. Стельмах);

Турки знали, що умовним сигналом до штурму в росіян має бути червона ракета (С. Добровольський);

– Ми боїмося вашої роздвоєності і вашої звички до умовної неправди (О. Довженко);

// Який виробився в якомусь соціальному або професійному середовищі; штучний.

Умовна говірка якогось соціального середовища (групи, гуртка і т. п.), в якій є слова, незрозумілі для сторонніх, зветься арго, арготичним жаргоном (з наук. літ.);

Доцільно було б обґрунтувати окремі жанрові модуси філософської лірики романтизму, реалізму.., а також соцреалістичний (.. вживаємо тут умовний термін для означення традиції 1930–80-х років) (з публіц. літ.).

2. Викликаний, спричинений конкретними обставинами, умовами.

Тимчасовий (умовний) зв'язок – найбільш універсальне явище в роботі кори головного мозку (з навч. літ.).

3. Який має силу тільки за наявності яких-небудь умов, обмежений якоюсь умовою.

4. Який визначається ставленням кого-небудь до чогось; який в інших обставинах, у сприйнятті когось іншого може вважатися не таким; відносний.

Розуміння краси дуже часто буває умовним (Б. Грінченко);

Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок (Ю. Яновський);

Вистачило одного хуліганського вискоку Мартинчука, як і авторитет церкви і релігійні традиції народу стали раптом умовними речами! (Ірина Вільде);

Історично перші і найбільш поширені форми власності – це особиста і приватна. У сутнісному плані їх відмінність умовна (з публіц. літ.);

// Який не відповідає реальній дійсності, не такий, яким є насправді; формальний.

Трапляються в нас літератори, в яких знання народу має переважно теоретичний, умоглядний характер, – чи ж дивно, що й мальовані ними робітники та селяни виглядають постатями книжними, умовними (з наук. літ.);

// Несправжній, фіктивний.

Щоб примусити розповісти про розташування наших частин, мене піддали умовному розстрілові (О. Довженко).

5. Який не існує в реальній дійсності, а лише мислиться; уявний.

Саме тут [на Поділлі] сходяться Правобережна і Волино-Подільська височини, умовна межа, яка проходить західним схилом Українського кристалічного масиву (І. Цюпа);

Контрольний пункт – це точка в просторі спостережень, яка може бути .. умовною (коли показники у точці визначаються посередньо) (з наук. літ.);

// Який є символічним позначенням, зображенням якогось реального предмета.

Твори первісного мистецтва дуже реалістичні. Тільки в поодиноких випадках зустрічаються умовні (схематичні) зображення (з наук. літ.);

Умовність властива також науці, але тут зовнішній вигляд умовних позначень не відповідає формі відображуваних явищ та процесів. У мистецтві ж вони відображаються в їхніх конкретних формах і проявах (з наук. літ.);

Хімічне рівняння – це умовний запис хімічної реакції за допомогою хімічних формул (з навч. літ.).

6. Який створює художнє зображення за допомогою засобів, прийнятих у певній галузі мистецтва, в окремому жанрі літератури.

Кожному зрозуміло, що написати добре про труд куди важче, чим якусь мініатюру про природу, де будуть присутні всі компоненти умовної поетики (А. Малишко);

Відомо, що такі великі реалісти, як Шевченко й Некрасов, ніколи не нехтували умовними образами і символами ораторського стилю (з публіц. літ.);

// Вироблений відповідно до умов, особливостей якоїсь фахової діяльності.

Ми визначили тактування як раціонально побудовану систему умовної жестикуляції. Під цією умовною жестикуляцією розуміють вміле і цілеспрямоване орудування правою та лівою руками, обличчям, очима, верхньою частиною корпусу – словом, усім тим, що утворює зовнішню, фізичну частину диригентського мистецтва (з навч. літ.).

7. Який відповідає загальноприйнятим правилам, нормам поведінки, звичаям, що склалися традиційно, але доцільність яких не завжди виправдана.

Він використає коли не своє людське право гідності, то умовне і ще страшніше для цих офіціальних людей виключне право посланця... (Іван Ле);

Їдуть вони в тачанці понад осіннім Сивашем і, не думаючи про свою різницю у званнях та чинах, про умовну ту далеч, що ніби б то мусила відділяти селянина від полководця, почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (О. Гончар);

Слова “спасибі”, “пробач”, “будь ласка” в подружньому житті абсолютно необхідні, хоча й умовні (з наук.-попул. літ.).

8. лінгв. Який виражає умову (у 3 знач.), вказує на умову або містить у собі умову.

9. спец. Який встановлюється, виводиться логічно із заданих умов, припущень.

Умовна величина;

Умовний оператор.

10. спец. Який береться за вихідну величину при обчисленні середньої величини чого-небудь.

Трактор його передовий у бригаді, і подивимось, що осінь скаже. На чию машину припаде більше гектарів умовної оранки (Ю. Яновський);

Основним показником використання тракторного парку в наші дні є середньодобовий виробіток на умовний трактор (з наук. літ.).