умовний
(знак) домовлений, умовлений, розпізнавчий; (жарґон) штучний; (рефлекс) КН. набутий; (- поняття смаку) відносний; (розстріл) фіктивний, несправжній; (кордон) уявний; (образ) схематичний, символічний; (- одиницю обрахунку) пересічний <н. кількість пального на умовний трактор>; (вирок) д. підвішений.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умовний — умо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- умовний — УМО́ВНИЙ, а, е. 1. Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився. Коли з того двору вийшов двірник і почав з відра поливати тротуар, – це був умовний знак, що можна остаточно кидати пости (Ю. Словник української мови у 20 томах
- умовний — -а, -е. 1》 Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився. || Який виробився в якомусь соціальному або професійному середовищі; штучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умовний — УМО́ВНИЙ (встановлений за домовленістю між ким-небудь, зрозумілий тільки тим, хто домовився), УМО́ВЛЕНИЙ. Спочатку ми викликали умовним стуком Ромку (Л. Смілянський); Підпис "Маруся" був умовним (Ф. Словник синонімів української мови
- умовний — Умо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- умовний — УМО́ВНИЙ, а, е. 1. Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився. Коли з того двору вийшов двірник і почав з відра поливати тротуар, — це був умовний знак, що можна остаточно кидати пости (Ю. Словник української мови в 11 томах
- умовний — Умовний, -а, -е 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить. Словник української мови Грінченка