умовчувати
умо́вчувати
(вмовчувати), -ую, -уєш, недок., умовчати (вмовчати), -чу, -чиш, док.
1》 перех., про кого – що та з підрядним додатковим реченням.Не розповідати, не згадувати про що-небудь, замовчувати щось.
|| Навмисно не договорювати, приховувати що-небудь, не повідомляти про щось.
2》 тільки док., неперех., розм. Не сказати, не заперечити, промовчати; змовчати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умовчувати — умо́вчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- умовчувати — УМО́ВЧУВАТИ (ВМО́ВЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ), чу, чиш, док. 1. що, про кого – що та з підрядним додатковим реченням. Не розповідати, не згадувати про що-небудь, замовчувати щось. Словник української мови у 20 томах
- умовчувати — УМО́ВЧУВАТИ (ВМО́ВЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ), чу, чиш, док. 1. перех., про кого — що та з підрядним додатковим реченням. Не розповідати, не згадувати про що-небудь, замовчувати щось. Словник української мови в 11 томах