упокорений
упоко́рений
(впокорений), -а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до упокорити.
|| упокорено (впокорено), безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм.Який виражає упокорення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упокорений — упоко́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- упокорений — УПОКО́РЕНИЙ (ВПОКО́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упоко́рити. Було [селянство Галичини] бідне, забите, упокорене, залякане католицькими попами (В. Словник української мови у 20 томах
- упокорений — УПОКО́РЕНИЙ (ВПОКО́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упоко́рити. Було [селянство Галичини] бідне, забите, упокорене, залякане католицькими попами (Гжицький, Вел. Словник української мови в 11 томах