упокорення
упоко́рення
(впокорення), -я, с.
Дія за знач. упокорити і стан за знач. упокоритися.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упокорення — упоко́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (з наук. літ.); Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна.. Словник української мови у 20 томах
- упокорення — Упоко́рення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (Рад. Словник української мови в 11 томах