1. Словник української мови в 11 томах

упокорення

УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися.

Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (Рад. літ-во, 18, 1955, 218);

Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна.., вона вволила б його волю. Та навіщо Рафаїлові Суліману впокорення цієї негарної рудої панни? (Вільде, Сестри.., 1958, 160);

Удалося йому [отаманові] нарешті сяк-так заспокоїти побратимів і змусити до проби порятунку всім разом.. А старий Марусяк дивився на це упокорення сина, і сльози крутилися йому в очах (Хотк., II, 1966, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упокорення — упоко́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (з наук. літ.); Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна.. Словник української мови у 20 томах
  3. упокорення — (впокорення), -я, с. Дія за знач. упокорити і стан за знач. упокоритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упокорення — Упоко́рення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)