1. Великий тлумачний словник сучасної мови

упор

упо́р

ч.

1》 род. -у. Дія і стан того, що упирається (див. упиратися I 1)).

В упор — а) прямо в обличчя, не відводячи очей; б) зовсім зблизька, прямо по цілі.

2》 род. -а, тех. Пристрій, предмет, який підтримує що-небудь, служить для упирання в нього.

|| Підпірка, опора, яка підтримує що-небудь. Упори греблі.

3》 род. -у, діал. Упертість.

До упору розм. — до самого кінця.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упор — упо́р 1 іменник чоловічого роду предмет, місце упо́р 2 іменник чоловічого роду дія Орфографічний словник української мови
  2. упор — 1. спротив, опір 2. підпора, див. опора, оплот Словник чужослів Павло Штепа
  3. упор — УПО́Р, ч. 1. род. у. Дія і стан того, що упирається (див. упира́тися¹ 1). Підбігши до кулемета, Яресько радісно вхопив його, крутнув сюди-туди – небачений, новісінький!... Словник української мови у 20 томах
  4. упор — Впертість, завзятість, затятість Словник застарілих та маловживаних слів
  5. упор — УПО́Р, ч. 1. род. у. Дія і стан того, що упирається ( див. упира́тися¹ 1). Підбігши до кулемета, Яресько радісно вхопив його, крутнув сюди-туди — небачений, новісінький!... Словник української мови в 11 томах