1. Великий тлумачний словник сучасної мови

устоювати

усто́ювати

(встоювати), -юю, -юєш, недок., устояти (встояти), -ою, -оїш, док.

1》 Утримуватися у вертикальному положенні, не падати.

2》 Зберігатися цілим, не піддаватися руйнуванню.

3》 тільки док. Витримати натиск, напад.

4》 Виявляти витримку, не піддаватися впливові кого-, чого-небудь.

|| Виявляти силу, стійкість у боротьбі за існування.

5》 за кого – що, заст. Заступатися.

|| перех. Відстоювати.

6》 тільки недок., заст., рідко. Наполягати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. устоювати — усто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. устоювати — УСТО́ЮВАТИ (ВСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УСТО́ЯТИ (ВСТО́ЯТИ), о́ю, о́їш, док. 1. Утримуватися у вертикальному положенні, не падати. Вітер дув з моря. Він був сили надзвичайної. Люди не встоювали на ногах (М. Словник української мови у 20 томах
  3. устоювати — УСТО́ЮВАТИ (ВСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УСТО́ЯТИ (ВСТО́ЯТИ), о́ю, о́їш, док. 1. Утримуватися у вертикальному положенні, не падати. Вітер дув з моря. Він був сили надзвичайної. Люди не встоювали на ногах (Трубл. Словник української мови в 11 томах