фиркати
фи́ркати
I -аю, -аєш, недок.
1》 Видавати уривчасті звуки, випускаючи повітря з ніздрів, рота (про тварин).
|| Видавати такий звук, відсапуючись, віддихуючись і т. ін. (про людину).
|| розм. Сміятися, видаючи уривчасті звуки носом, ротом.
2》 тільки 3 ос. Переривчасто, з шумом випускати повітря, пару, відпрацьований газ і т. ін. (про машину, мотор, паровоз і т. ін.).
3》 перен., розм. Сердитися, висловлювати невдоволення.
II -аю, -аєш, недок., діал.
Брикати (у 1, 4 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фиркати — фи́ркати 1 дієслово недоконаного виду видавати звуки фи́ркати 2 дієслово недоконаного виду брикати діал. Орфографічний словник української мови
- фиркати — див. пирхати Словник синонімів Вусика
- фиркати — Пирхати, пирхнути, запирхати, попирхувати, попирхати, спирхувати, спирхати, пирскати, пирснути, пирскнути, запирскати, попирскувати, попирскати, спирскувати, спирснути, порскати, порснути, порскнути, запорскати, попорскувати, попорснути, спорскувати... Словник чужослів Павло Штепа
- фиркати — ФИ́РКАТИ¹, аю, аєш, недок. 1. Видавати уривчасті звуки, випускаючи повітря з ніздрів, рота (про тварин). Батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу. Словник української мови у 20 томах
- фиркати — фи́ркати 1. неввічливо відповідати (м, ср, ст) 2. дриґати (ногами)(ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- фиркати — ПИ́РСКАТИ (вибухати раніше стримуваним сміхом), ПИ́РХАТИ, ПРИ́СКАТИ розм.; ПО́РСКАТИ (перев. із сл. сміх, регіт); ЧМИ́ХАТИ розм., ФИ́РКАТИ розм. (стиха, потай). — Док.: пи́рснути, пи́рхнути, при́снути, порсну́ти, чми́хнути, фи́ркнути. Словник синонімів української мови
- фиркати — Фи́ркати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фиркати — ФИ́РКАТИ¹, аю, аєш, недок. 1. Видавати уривчасті звуки, випускаючи повітря з ніздрів, рота (про тварин). Батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу. Словник української мови в 11 томах
- фиркати — Фиркати, -каю, -єш гл. Лягать, брыкаться. Шух. І. 53. Словник української мови Грінченка