1. Великий тлумачний словник сучасної мови

фон

I -у, ч.

Те саме, що тло.

II ч., спец.

1》 род. -у. Звукові перешкоди, шум, тріск у телефоні, гучномовці, апараті звукового кіно і т. ін.

2》 род. -а. Одиниця рівня гучності звуку.

3》 род. -у. Природний рівень радіації.

Природний радіаційний фон — рівень радіації, що обумовлюється космічним випромінюванням і випромінюванням природних радіонуклідів.

Радіаційний фон — іонізаційне випромінювання, що складається з природного радіаційного фону та іонізаційних випромінювань сторонніх джерел.

Технологічно змінений радіаційний фон — радіаційний фон, який відрізняється від природного фону лише через перерозподіл природних радіонуклідів у біосфері.

4》 перен. Середовище, оточення, в якому відбувається певне явище або подія.

5》 У програмуванні – програми заднього плану (програми з більш низьким пріоритетом).

III

Частка перед німецьким прізвищем, що вказує на дворянське походження.

Фон-барон — зневажливе назвисько аристократа чи пихатої, зарозумілої людини.

IV -у, ч.

Народ, споріднений з еве; населяє південні і центральні частини Беніну.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фон — фон 1 іменник чоловічого роду одиниця виміру фон 2 іменник чоловічого роду тло фон 3 частка частка перед німецьким дворянським прізвищем незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. фон — див. ТЛО; (у радіоприймачі) шум, звукова перешкода. Словник синонімів Караванського
  3. фон — Тло Словник чужослів Павло Штепа
  4. фон — ФОН¹, у, ч. 1. Основний колір, тон, на якому зроблено малюнок, візерунок, умовний знак і т. ін.; поле; тло. З будинків найбільше подобались мені університет і академія, в класичному стилі, з надвірними фресками на золотому фоні (М. Словник української мови у 20 томах
  5. фон — (франц. fond, від лат. fondus – дно, основа) 1. Сторонній шум тріск, який іноді супроводить відтворення звуку в радіо, звуковому кіно тощо. 2. Основний колір, тон художнього твору. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фон — ТЛО (основний колір, на якому зроблено або робиться малюнок, візерунок тощо), ФОН, ПО́ЛЕ. Він (Тарас) зробить темне з коричневим тло (Вас. Шевчук); Вона була в гарному ситцевому платті, із темного його тла впадали у вічі якісь сині тони (І. Словник синонімів української мови
  7. фон — ФОН¹, у, ч. 1. Основний колір, тон, на якому зроблено малюнок, візерунок, умовний знак і т. ін.; поле. З будинків найбільше подобались мені університет і академія, в класичному стилі, з надвірними фресками на золотому фоні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах