христолюбець
христолю́бець
-бця, ч.
Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- христолюбець — христолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- христолюбець — див. християнин Словник синонімів Вусика
- христолюбець — ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби). Від світських христолюбців чув про княжі незгоди, братні суперечки та обабічну заїлість (Н. Словник української мови у 20 томах
- христолюбець — ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби). Словник української мови в 11 томах