1. Словник української мови в 11 томах

христолюбець

ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. христолюбець — христолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. христолюбець — див. християнин Словник синонімів Вусика
  3. христолюбець — ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби). Від світських христолюбців чув про княжі незгоди, братні суперечки та обабічну заїлість (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. христолюбець — -бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби). Великий тлумачний словник сучасної мови