1. Великий тлумачний словник сучасної мови

цеглина

цегли́на

-и, ж.

1》 Прямокутний брусок із глини (перев. випаленої), що вживається як будівельний матеріал.

2》 збірн., діал. Цегла (у 1 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цеглина — цегли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. цеглина — ЦЕГЛИ́НА, и, ж. 1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина... (Л. Глібов); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (С. Словник української мови у 20 томах
  3. цеглина — ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В. Словник синонімів української мови
  4. цеглина — Цегли́на, -ни; -ли́ни, -ли́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. цеглина — ЦЕГЛИ́НА, и, ж. 1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина… (Гл., Вибр., 1951, 187); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (Чорн. Словник української мови в 11 томах