чвиркати
чви́ркати
і рідко чвіркати, -аю, -аєш, недок., розм.
1》 Спльовувати крізь зуби.
|| Говорити неохоче, зневажливо, крізь стулені губи.
2》 Бризкати, просочуючись крізь що-небудь під тиском чогось (про болото, твань, кров і т. ін.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чвиркати — див. бризкати; лити Словник синонімів Вусика
- чвиркати — ЧВИ́РКАТИ і рідко ЧВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Спльовувати крізь зуби. Став [Микита] навпроти Васюти, однією рукою підперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та раз у раз чвиркаючи через губу (Б. Словник української мови у 20 томах
- чвиркати — чви́ркати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- чвиркати — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док. Словник синонімів української мови
- чвиркати — Чви́ркати, -каю, -каєш; чви́ркнути, -кну, -кнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чвиркати — ЧВИ́РКАТИ і рідко ЧВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Спльовувати крізь зуби. Став [Микита] навпроти Васюти, однією рукою підперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та раз у раз чвиркаючи через губу (Гр. Словник української мови в 11 томах
- чвиркати — Чвиркати, -каю, -єш, одн. в. чвиркнути, -ну, -неш гл. 1) Плевать, плюнуть. 2) Брызгать, брызнуть. Кров так і чвиркнула вгору. Грин. II. 97. Словник української мови Грінченка