1. Словник української мови в 11 томах

чвиркати

ЧВИ́РКАТИ і рідко ЧВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Спльовувати крізь зуби.

Став [Микита] навпроти Васюти, однією рукою підперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та раз у раз чвиркаючи через губу (Гр., II, 1963, 470);

Оверко чвиркав байдуже в воду крізь зуби (Головко, І, 1957, 220);

Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вуса почав голити раніше пори. Він стає з дівчиною біля кладки, для чогось чвиркає у воду (Стельмах, II, 1962, 342);

// Говорити неохоче, зневажливо, крізь стулені губи.

— Тільки не той, а кажи правду…— Правда і єсть,— чвіркав через губу дід (Кучер, Трудна любов, 1960, 368).

2. Бризкати, просочуючись крізь що-небудь під тиском чогось (про болото, твань, кров і т. ін.).

У повітрі вогко, аж мокро, а під ногами чвиркало багнище (Епік, Тв., 1958, 384);

Стогін та ревище на майдані, а з-під нагаїв козацьких так і чвиркає селянська кров (Головко, II, 1957, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чвиркати — див. бризкати; лити Словник синонімів Вусика
  2. чвиркати — ЧВИ́РКАТИ і рідко ЧВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Спльовувати крізь зуби. Став [Микита] навпроти Васюти, однією рукою підперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та раз у раз чвиркаючи через губу (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. чвиркати — чви́ркати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  4. чвиркати — і рідко чвіркати, -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Спльовувати крізь зуби. || Говорити неохоче, зневажливо, крізь стулені губи. 2》 Бризкати, просочуючись крізь що-небудь під тиском чогось (про болото, твань, кров і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чвиркати — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  6. чвиркати — Чви́ркати, -каю, -каєш; чви́ркнути, -кну, -кнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чвиркати — Чвиркати, -каю, -єш, одн. в. чвиркнути, -ну, -неш гл. 1) Плевать, плюнуть. 2) Брызгать, брызнуть. Кров так і чвиркнула вгору. Грин. II. 97. Словник української мови Грінченка