чиншовий

чиншови́й

-а, -е, іст.

Прикм. до чинш. Чиншові прибутки.

|| За який сплачується чинш.

|| Який платив за користування державною або поміщицькою землею чинш.

Чиншові селяни — особисто вільні безземельні селяни в країнах Європи (14-16 ст.), які платили за користування державними та поміщицькими землями чинш.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

чиншовий — чи́ншовий: — за який сплачується чинш (податок) [53] Словник з творів Івана Франка
чиншовий — Чиншови́й. Орендований, орендний. [Господар] мав би через довгі літа помалу сплачувати ціну викупна, аби відтак стати на своїм ґрунті дійсним господарем. І для того то внесло міністерство рільництва ще і проект устави о чиншових господарствах (Б. Українська літературна мова на Буковині
чиншовий — ЧИНШОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чинш. Чиншові прибутки; // За який сплачується чинш. Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві – двох власних і двох чиншових від графа Шембека десятинах (Ю. Словник української мови у 20 томах
чиншовий — чиншови́й прикметник Орфографічний словник української мови
чиншовий — чиншовий орендований (ст): Коло чиншової камениці, в якій господар сам не живе, а сторож чесний, роботи завжди знайдеться богато. Ринви треба вичистити, бо ворони за ціле літо всякого сміття нанесуть на добру фіру. Лексикон львівський: поважно і на жарт
чиншовий — Чиншови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
чиншовий — ЧИНШОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чинш. Чиншові прибутки; // За який сплачується чинш. Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві — двох власних і двох чиншових від графа Шембека десятинах (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
чиншовий — Чиншовий, -а, -е Чиншевой, оброчный. Чиншова земля. Чиншова шляхта. О. 1862. VII. 87. Словник української мови Грінченка