чиншовий
Чиншови́й. Орендований, орендний. [Господар] мав би через довгі літа помалу сплачувати ціну викупна, аби відтак стати на своїм ґрунті дійсним господарем. І для того то внесло міністерство рільництва ще і проект устави о чиншових господарствах (Б., 1895, 43, 2);
● Чиншовий дім — дім, будинок, який винаймається за квартирну плату (чинш) і приносить дохід його власникові. Анґлійскі льорди, на яких богатства складають ся заморскі підприємства, чиншові доми і т. п., не стоять о управу землі, а хотячи уникнути непорозумінь з пахтярами, зовсім не пахтують землі, а позміняли єї у ловецкі ревіри, де в напівдикім стані виводять масу зьвірини, яка достарчає їм осению мисливских приятностий і... доброї “печені” (Б., 1907, 62, 2)
// пол. czynszowa kamienica — дохідний будинок;
● Чиншовий газда — орендар. Ті господарства віддавали б спілки далі тим ґаздам, від котрих господарство куплене, до ужитку, а ґазди мали б помалу сплачувати ратами ціну купна спілкам, так що за якийсь час могли б спілкам все сплатити: з чиншових ґаздів стали б дійсними ґаздами. (Б., 1895, 43, 2)
// пол. czynsz — 1) іст. чинш, оброк, 2) орендна плата за нерухомість, 3) квартирна плата.
Значення в інших словниках
- чиншовий — чи́ншовий: — за який сплачується чинш (податок) [53] Словник з творів Івана Франка
- чиншовий — ЧИНШОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чинш. Чиншові прибутки; // За який сплачується чинш. Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві – двох власних і двох чиншових від графа Шембека десятинах (Ю. Словник української мови у 20 томах
- чиншовий — чиншови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- чиншовий — чиншовий орендований (ст): Коло чиншової камениці, в якій господар сам не живе, а сторож чесний, роботи завжди знайдеться богато. Ринви треба вичистити, бо ворони за ціле літо всякого сміття нанесуть на добру фіру. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- чиншовий — -а, -е, іст. Прикм. до чинш. Чиншові прибутки. || За який сплачується чинш. || Який платив за користування державною або поміщицькою землею чинш. Чиншові селяни — особисто вільні безземельні селяни в країнах Європи (14-16 ст.), які платили за користування державними та поміщицькими землями чинш. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чиншовий — Чиншови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чиншовий — ЧИНШОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чинш. Чиншові прибутки; // За який сплачується чинш. Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві — двох власних і двох чиншових від графа Шембека десятинах (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
- чиншовий — Чиншовий, -а, -е Чиншевой, оброчный. Чиншова земля. Чиншова шляхта. О. 1862. VII. 87. Словник української мови Грінченка