чужина

Значення в інших словниках

1. чужина — Чужий край, чужоземщина, чужа сторона <�чужанина>, п. далекий світ; ЗБ. чужі люди. Словник синонімів Караванського
2. чужина — Басурманщина, бусурманщина, вирій (для перелітних птахів), далекоземелля (т.с.), закордон, закордоння, ирій, іноземлі; ірій, Месопотамії (перен.), Мордовії (де поневірялися українці), сибіри (т.с.), хібіни (т.с. Словник синонімів Вусика
3. чужина — ЧУЖИ́НА́, и́ни́, ж. 1. Чужа, далека земля, країна. І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї (Т. Шевченко); – Пані милостива! будьте ласкаві, скажіть мені, що мій чоловік на чужині, як проживає?... Словник української мови у 20 томах
4. чужина — чужина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
5. чужина — чужа́ чужина́. 1. Місце, далеке від рідної землі. Хоч і боліло серце старого, та його дитина…, може і зложить свою голову на чужій чужині, та що вдієш? (Панас Мирний); — Бувай здорова, Орисю! Не поминай лихом. Фразеологічний словник української мови
6. чужина — Чужина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. чужина — ЧУЖИ́НА́, и́ни́, ж. 1. Чужа, далека земля, країна. І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї (Шевч., II, 1963, 131); — Пані милостива! будьте ласкаві, скажіть мені, що мій чоловік на чужині, як проживає?... Словник української мови в 11 томах
8. чужина — Чужина, -ни ж. 1) Чужбина. Ном. № 9418. Ой піду я з туги на чужину. н. п. 2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. н. п. Чужа чужина не пожалів. Мил. 179. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. Грин. III. 411. Словник української мови Грінченка