чужий
чужи́й
а, -е.
1》 Належний комусь іншому, не власний, не свій.
|| Здобутий, зароблений не своєю працею, не своїми зусиллями.
|| у знач. ім. чуже, -жого, с. Те, що надбане іншим.
|| Який є продуктом мислення кого-небудь іншого (про думки, ідеї, слова і т. ін.).
|| Якого зазнає хтось інший, який випадає на долю кого-небудь іншого.
|| Не притаманний, не властивий кому-небудь, незвичний за виявом.
|| перен. Не підвладний кому-небудь, який позбувся рухливості, чутливості (перев. про частини тіла людини).
2》 Не пов'язаний з ким-небудь родинними зв'язками; нерідний.
|| у знач. ім. чужий, -жого, ч.; чужа, -жої, ж.; чужі, -жих, мн. Нерідна людина.
3》 Який не перебуває у близьких взаєминах з ким-небудь, не пов'язаний спільністю умов життя, праці; сторонній.
|| Незнайомий, невідомий.
|| у знач. ім. чужий, -жого, ч.; чужа, -жої, ж.; чужі, -жих, мн. Незнайома людина.
|| Який стосується інших людей.
|| Власт. чомусь зовсім іншому; чужорідний.
4》 Який не є Батьківщиною або місцем постійного проживання для кого-небудь.
|| Уживається як постійний епітет до деяких назв.
|| Родом з іншої місцевості.
|| Який стосується іншої держави, країни; іноземний.
|| у знач. ім. чуже, -жого, с. Те, що належить іншому народові.
5》 Який має інші погляди, прагнення, інтереси і т. ін., ніж хто-небудь.
|| Який не відповідає поглядам, інтересам, прагненням кого-небудь.
Значення в інших словниках
- чужий — Не свій, не наш, ненаський; (- сім'ю) не рідний; (край) ЧУЖИНЕЦЬКИЙ; (- мову) іноземний; (хто) |чужо|сторонній, о. ні сват ні брат; (чоловік) невідомий, незнайомий; (кому) не властивий, не ПРИТАМАННИЙ; чужісінький; п! ВОРОЖИЙ. Словник синонімів Караванського
- чужий — Заброда, захожий, сторонній, чужак, чужанина, чужа-чужанина, чужа-чужаниця, чужаниця, чужа-чужениця, чужениця, чужинець, чужинний, чужинницький, чужинський, чужісінький, чужодальний, чужоземець, чужоземний, чужорідний, чужосторонець, чужосторонній Словник синонімів Вусика
- чужий — [чужий] м. (на) -жому/-ж'ім, мн. -ж'і Орфоепічний словник української мови
- чужий — ЧУЖИ́Й, а́, е́. 1. Належний комусь іншому, не власний, не свій. Чужим добром не забагатієш (прислів'я); Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: – Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Т. Словник української мови у 20 томах
- чужий — чужи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- чужий — чужи́й: ◊ чужі́ гроші не грі́ють від думки про чуже багатство багатшим не станеш (Франко) (ср, ст) ◊ чуже́ добро́ не грі́є, хіба́ чужи́й кожу́х про нечесно набуте добро (Франко) ◊ чужи́м добром си́тий не бу́деш чужим не доробишся, воно розійдеться марно (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- чужий — Бодай ніхто не діждав в чужім кутку сидіти. Про те, як тяжко жити в чужій хаті. У чужій руці завжди шматок більший. Про заздрісних людей. В чужім глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу. Швидко помічає чужі провини, а свої — ні. Приповідки або українсько-народня філософія
- чужий — встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Фразеологічний словник української мови
- чужий — ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. Словник синонімів української мови
- чужий — Чужи́й, -жа́, -же́; чужі́, -жи́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чужий — ЧУЖИ́Й, а́, е́. 1. Належний комусь іншому, не власний, не свій. Чужим добром не забагатієш (Укр.. присл.., 1963, 101); Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая... Словник української мови в 11 томах