1. Словник синонімів української мови

чужий

ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. — на вулицях маніфестації, братання з іноземними матросами (О. Гончар); Надходять люди і тріском мов чужоземних заглушують море (М. Коцюбинський); Франко, як відомо, знав багато чужих мов (В. Самійленко); Узнав Данилко про городи руські. І про чужинські городи оповідав Мирослав (А. Хижняк); Звичайно, і Петрусь і Неллі не звуться вже так, як їхні батьки. Вони давно позмінювали свої прізвища, що різали смак своїм чужинницьким походженням (Мирослав Ірчан); Хотів би я всі мови знати,.. Щоб не вставляти, як перлини, У перстень рим чужинні звуки, А слово в слово перелити (Д. Павличко); Щодня короля одвідували чужоземські посланці (І. Нечуй-Левицький); В училищі тому опріч науки, належної до правництва, учено теж чужосторонніх мов (Олена Пчілка); Маркграф, забувши й про жону свою чужинецьку, мотався від замку до замку, жадібно перелічував посаг (П. Загребельний). — Пор. іншомо́вний.

НЕТУТЕ́ШНІЙ (який не народився, не живе або не жив раніше в цій місцевості), ЧУЖИ́Й, СТОРО́НСЬКИЙ розм.; ПРИ́ЙШЛИЙ, ЗА́ЙШЛИЙ, ЗАХО́ЖИЙ розм. (який прийшов, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИЇ́ЖДЖИЙ, ЗАЇ́ЖДЖИЙ, НАЇ́ЖДЖИЙ розм. (який приїхав, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИБУ́ЛИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ розм. (який прибув звідкись). — Я нетутешня, — тихо озвалася дівчина. — Мене прислали сюди викладати музику та співи... (Григір Тютюнник); Того ж таки вечора йшло через село дванадцять чужих парубків (Панас Мирний); До Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди чи й так собі — прийшлі люди (Григорій Тютюнник); Вони розмовляли про щось своє, хутірське, яке їм було діло до приблудного парубка, що приїхав руйнувати їхні хати? (Григорій Тютюнник). — Пор. сторо́ннй.

СТОРО́ННІЙ (який не є членом якогось колективу, якоїсь родини, не пов'язаний спільністю умов життя, праці і т. ін.), ЧУЖИ́Й, ПОБІ́ЧНИЙ рідше. — Ми ж йому не сторонні люди, — не погодився з висновком Колодяжного Грицишин (Н. Рибак); Справа була так. Чужа стара жінка пригнала до нас на цей бік Дніпра корови з далекого колгоспу, щоб їх там не захопили окупанти (Ю. Яновський); У вітальні було повно люду: літератори, журналісти, художники, музики, актори, режисери, підсобні діячі мистецтва і побічні керівники (О. Досвітній); Поприходило ще декілька сторонських людей (Лесь Мартович). — Пор. нетуте́шній.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужий — Не свій, не наш, ненаський; (- сім'ю) не рідний; (край) ЧУЖИНЕЦЬКИЙ; (- мову) іноземний; (хто) |чужо|сторонній, о. ні сват ні брат; (чоловік) невідомий, незнайомий; (кому) не властивий, не ПРИТАМАННИЙ; чужісінький; п! ВОРОЖИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. чужий — Заброда, захожий, сторонній, чужак, чужанина, чужа-чужанина, чужа-чужаниця, чужаниця, чужа-чужениця, чужениця, чужинець, чужинний, чужинницький, чужинський, чужісінький, чужодальний, чужоземець, чужоземний, чужорідний, чужосторонець, чужосторонній Словник синонімів Вусика
  3. чужий — [чужий] м. (на) -жому/-ж'ім, мн. -ж'і Орфоепічний словник української мови
  4. чужий — ЧУЖИ́Й, а́, е́. 1. Належний комусь іншому, не власний, не свій. Чужим добром не забагатієш (прислів'я); Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: – Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. чужий — чужи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  6. чужий — чужи́й: ◊ чужі́ гроші не грі́ють від думки про чуже багатство багатшим не станеш (Франко) (ср, ст) ◊ чуже́ добро́ не грі́є, хіба́ чужи́й кожу́х про нечесно набуте добро (Франко) ◊ чужи́м добром си́тий не бу́деш чужим не доробишся, воно розійдеться марно (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. чужий — Бодай ніхто не діждав в чужім кутку сидіти. Про те, як тяжко жити в чужій хаті. У чужій руці завжди шматок більший. Про заздрісних людей. В чужім глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу. Швидко помічає чужі провини, а свої — ні. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. чужий — а, -е. 1》 Належний комусь іншому, не власний, не свій. || Здобутий, зароблений не своєю працею, не своїми зусиллями. || у знач. ім. чуже, -жого, с. Те, що надбане іншим. || Який є продуктом мислення кого-небудь іншого (про думки, ідеї, слова і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. чужий — встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Фразеологічний словник української мови
  10. чужий — Чужи́й, -жа́, -же́; чужі́, -жи́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. чужий — ЧУЖИ́Й, а́, е́. 1. Належний комусь іншому, не власний, не свій. Чужим добром не забагатієш (Укр.. присл.., 1963, 101); Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая... Словник української мови в 11 томах