шелюги
ше́люги
-ів, мн.
Те саме, що шелюга.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шелюги — Ів, мн., бот. 1. Верба гостролиста. 2. збірн. Зарості верби гостролистої. Заким пролізеш у голки вушко — обдерешся, як пес у шелюгах. (ЗД:88); Біліли стегна в хижих шелюгах... (ЗД:113); він гасав в шелюгах Дніпра, в дикім полі. (ЗД:142). Словник поетичної мови Василя Стуса
- шелюги — ШЕ́ЛЮГИ, ів, мн. Те саме, що шелюга́ 2. Але ж і тут пригодонька мала – І шелюги щось хиляться похилі: Цю весну все геть повідь поняла [пойняла], І над звичай далеко мріють хвилі... (М. Словник української мови у 20 томах
- шелюги — ШЕ́ЛЮГИ, ів, мн. Те саме, що шелюга́. Але ж і тут пригодонька мала — І шелюги щось хиляться похилі: Цю весну все геть повідь поняла, І над звичай далеко мріють хвилі… (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах