1. Словник української мови в 11 томах

шелюги

ШЕ́ЛЮГИ, ів, мн. Те саме, що шелюга́.

Але ж і тут пригодонька мала — І шелюги щось хиляться похилі: Цю весну все геть повідь поняла, І над звичай далеко мріють хвилі… (Стар., Поет. тв., 1958, 200);

Вже аж під вечір, коли яруга крилася сутінками, покинув Тимко шелюги (Тют., Вир, 1964, 125);

Звідси, просто внизу під кручею, добре видно було.. жовті, вже опушені сіруватою хмарою котиків шелюги протилежного берега (Коз., Листи.., 1967, 239).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелюги — Ів, мн., бот. 1. Верба гостролиста. 2. збірн. Зарості верби гостролистої. Заким пролізеш у голки вушко — обдерешся, як пес у шелюгах. (ЗД:88); Біліли стегна в хижих шелюгах... (ЗД:113); він гасав в шелюгах Дніпра, в дикім полі. (ЗД:142). Словник поетичної мови Василя Стуса
  2. шелюги — ШЕ́ЛЮГИ, ів, мн. Те саме, що шелюга́ 2. Але ж і тут пригодонька мала – І шелюги щось хиляться похилі: Цю весну все геть повідь поняла [пойняла], І над звичай далеко мріють хвилі... (М. Словник української мови у 20 томах
  3. шелюги — -ів, мн. Те саме, що шелюга. Великий тлумачний словник сучасної мови