1. Словник поетичної мови Василя Стуса

шелюги

ше́люги

Ів, мн., бот. 1. Верба гостролиста. 2. збірн. Зарості верби гостролистої.

Заким пролізеш у голки вушко —

обдерешся, як пес у шелюгах. (ЗД:88);

Біліли стегна в хижих шелюгах... (ЗД:113);

він гасав в шелюгах Дніпра, в дикім полі. (ЗД:142).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелюги — ШЕ́ЛЮГИ, ів, мн. Те саме, що шелюга́ 2. Але ж і тут пригодонька мала – І шелюги щось хиляться похилі: Цю весну все геть повідь поняла [пойняла], І над звичай далеко мріють хвилі... (М. Словник української мови у 20 томах
  2. шелюги — -ів, мн. Те саме, що шелюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шелюги — ШЕ́ЛЮГИ, ів, мн. Те саме, що шелюга́. Але ж і тут пригодонька мала — І шелюги щось хиляться похилі: Цю весну все геть повідь поняла, І над звичай далеко мріють хвилі… (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах