шкурник
шку́рник
-а, ч., розм.
Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток тощо.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкурник — див. ШКУРА, ШКУРОДЕР. Словник синонімів Караванського
- шкурник — див. скупий Словник синонімів Вусика
- шкурник — Хрунь, запроданець, пристасованець, зрадянець, див. сервеліст, конформіст, прагматик, опортуніст, хамелеон Словник чужослів Павло Штепа
- шкурник — ШКУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін. [Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (І. Словник української мови у 20 томах
- шкурник — шку́рник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- шкурник — Шку́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шкурник — ШКУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін. [Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (Мик. Словник української мови в 11 томах
- шкурник — Шкурник, -ка м. Шкуродеръ. Лохв. у. Словник української мови Грінченка