шкурник
ШКУ́РНИК, а, ч., розм.
Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін.
[Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (І. Микитенко);
Щоранку він [Щорс] у точно призначену годину приходив до комендатури, приймав відвідувачів, кожному давав пораду, виявляв шкурників, зрадників, які також потикались до нього (С. Скляренко);
– Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик);
* У порівн. Йому раптом стало соромно від Сашкових слів. Та він же й насправді тікає з села, як останній шкурник і егоїст (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкурник — див. ШКУРА, ШКУРОДЕР. Словник синонімів Караванського
- шкурник — див. скупий Словник синонімів Вусика
- шкурник — Хрунь, запроданець, пристасованець, зрадянець, див. сервеліст, конформіст, прагматик, опортуніст, хамелеон Словник чужослів Павло Штепа
- шкурник — шку́рник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- шкурник — -а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкурник — Шку́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шкурник — ШКУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін. [Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (Мик. Словник української мови в 11 томах
- шкурник — Шкурник, -ка м. Шкуродеръ. Лохв. у. Словник української мови Грінченка