1. Словник української мови в 11 томах

шкурник

ШКУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін.

[Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (Мик., І, 1957, 33);

Щоранку він [Щорс] у точно призначену годину приходив до комендатури, приймав відвідувачів, кожному давав пораду, виявляв шкурників, зрадників, які також потикались до нього (Скл., Легенд, начдив, 1957, 60);

— Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8);

*У порівн. Йому раптом стало соромно від Сашкових слів. Та він же й насправді тікає з села, як останній шкурник і егоїст (Кучер, Прощай.., 1957, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкурник — див. ШКУРА, ШКУРОДЕР. Словник синонімів Караванського
  2. шкурник — див. скупий Словник синонімів Вусика
  3. шкурник — Хрунь, запроданець, пристасованець, зрадянець, див. сервеліст, конформіст, прагматик, опортуніст, хамелеон Словник чужослів Павло Штепа
  4. шкурник — ШКУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін. [Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (І. Словник української мови у 20 томах
  5. шкурник — шку́рник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  6. шкурник — -а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шкурник — Шку́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шкурник — Шкурник, -ка м. Шкуродеръ. Лохв. у. Словник української мови Грінченка