шмигати

шмига́ти

-аю, -аєш, недок., розм.

1》 Швидко йти, бігти кудись, до кого-, чого-небудь, зникати десь.

|| Швидко пролітати (про птахів); шугати.

|| рідко. Швидко переміщатися.

2》 Швидко рухатися в різних напрямках, кидатися в різні боки; шастати, метатися.

|| перен. Швидко переходити з одного на інше (про думки, погляд тощо).

3》 рідко. Швидко і з шумом рухатися, виконуючи якусь дію.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

шмигати — Сновигати, ШАСТАТИ, р. нишкати, (в діру) шурхати, п. ф. шмиг, шурх, шусть; (як блискавки) кресати; дк. ШМИГНУТИ, (в діру) шморгнути, шуснути. Словник синонімів Караванського
шмигати — див. іти Словник синонімів Вусика
шмигати — 1. вештатися, звештатися, повештатися, волочитися, зволочуватися, зволочитися, позволочуватися, наволочуватися, наволочитися, поволочуватися, поволочитися, микатися, змикуватися, змикатися, помикуватися, помикатися, сновигати, зісновигати, посновиґати... Словник чужослів Павло Штепа
шмигати — ШМИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Швидко йти, бігти кудись, до кого-, чого-небудь, зникати десь. Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (М. Коцюбинський); // Швидко пролітати (про птахів); шугати. Словник української мови у 20 томах
шмигати — шмига́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
шмигати — БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво). Словник синонімів української мови
шмигати — ШМИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Швидко йти, бігти кудись, до кого-, чого-небудь, зникати десь. Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (Коцюб., II, 1955, 124); // Швидко пролітати (про птахів); шугати. Словник української мови в 11 томах