шмигати

ШМИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.

1. Швидко йти, бігти кудись, до кого-, чого-небудь, зникати десь.

Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (М. Коцюбинський);

// Швидко пролітати (про птахів); шугати.

З глиною в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки (І. Франко);

// рідко. Швидко переміщатися.

Не лише багаж, але й пасажирів до літака, який стоїть в ста метрах, підвозять відкритими, зручними автопоїздами. На таких же поїздах шмигають по аеродрому туристи (Л. Дмитерко);

Показувалась, знявши хмари пилюки, машина і тут же зникала в куряві, шмигали велосипеди (Ірина Вільде).

2. Швидко рухатися в різних напрямках, кидатися в різні боки; шастати, метатися.

Ніхто не входив до них [хат], тільки шмигали сюди й туди здичавілі без господарів коти (О. Гончар);

Всю увагу сірої ворони привертали калюжки, в яких шмигала риб'яча дрібнота (О. Донченко);

Шумно виявляла своє захоплення молодь, під ногами дорослих шмигала галаслива дітвора (Д. Бедзик);

[Ніна:] З дитинства Паша завжди в нас все знала – З кутка в куток шмигає по селу (Л. Дмитерко);

Вони [пташенята] шмигають серед моху і трави, і, мандруючи по тундрі, весь час доводиться побоюватись, щоб не роздушити їх (з навч. літ.);

// перен. Швидко переходити з одного на друге (про думки, погляд тощо).

Його підганяли власні думки. Вони шмигали, мов блискавиці, і били в одну точку (М. Ю. Тарновський).

3. рідко. Швидко і з шумом рухатися, виконуючи якусь дію.

Три коси шмигали, пшениця падала (М. Томчаній).

ШМИ́ГАТИ, аю, єш, недок.

Те саме, що шмига́ти.

А тут вкруг їх літ 6-ти дівча шмигає, в білій сукенці і коси по плечах роозпускає. Він і до неї обернувся. – Патлата, патлата!.. (Ганна Барвінок).