штрикати
штрика́ти
-аю, -аєш, недок.
1》 перех. і без додатка.Тикати чим-небудь; всувати що-небудь усередину чогось.
|| Устромляти в щось що-небудь гостре.
|| Колоти чим-небудь гострим, спричиняючи біль.
|| Викликати почуття болю, що нагадує укол.
|| Вказуючи, робити різкі рухи, жести у напрямку кого-, чого-небудь.
2》 перех., перен. Ображати когось колючими, неприємними зауваженнями; ущипливо дорікати кому-небудь.
3》 неперех., безос., перен., розм. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю, кольки); колоти.
4》 неперех., діал. Стрибати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- штрикати — Штрикати (21, 456) – “скакати”; [ІЦ-2006] —Штрикати – в гуцульськім говорі – скакати (21, 456); [ІФ-1906] Словник з творів Івана Франка
- штрикати — див. КОЛОТИ, ШПИГАТИ; (в очі) тикати; (у вусі) сов. стріляти; док. ШТРИКНУТИ, (ножем) шпирнути. Словник синонімів Караванського
- штрикати — див. колоти Словник синонімів Вусика
- штрикати — ШТРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, що, чим і без дод. Тикати чим-небудь; всувати що-небудь усередину чогось. Усе знай позіха [сотник] та погляда на свого Пістряка .. та пальцем знай штрика то у лоб, то у ніс (Г. Словник української мови у 20 томах
- штрикати — штрика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- штрикати — ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) (па́льцем) кому. Відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади або робити комусь зауваження в гострій, неделікатній формі. Фразеологічний словник української мови
- штрикати — ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ) рідше; ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ)... Словник синонімів української мови
- штрикати — ШТРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. і без додатка, Тикати чим-небудь; всувати що-небудь усередину чогось. Усе знай позіха [сотник] та погляда на свого Пістряка.. та пальцем знай штрика то у лоб, то у ніс (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- штрикати — Штрика́ти, -ка́ю, -єш гл. 1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі. Ном. № 8400. 2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав. Гн. II. 239. Словник української мови Грінченка