щетина
щети́на
-и, ж.
Коротка цупка шерсть у деяких тварин.
|| розм. Одна тварина, худобина.
|| Така шерсть, вживана для виготовлення щіток, пензлів і т. ін.
|| Така шерсть, вживана шевцем замість голки.
|| розм. Коротке цупке волосся на обличчі чоловіків.
|| перен. Щось колюче, цупке, настовбурчене, що нагадує таку шерсть.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щетина — див. ВОЛОССЯ, ШЕРСТЬ; щетинка, щета, щеть. Словник синонімів Караванського
- щетина — див. волосся Словник синонімів Вусика
- щетина — [шчеитина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- щетина — ЩЕТИ́НА, и, ж. Коротка цупка шерсть у деяких тварин. Де не візьмися, свиня і, хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться на дитину, за голову ухватила – тілько закавчало (Панас Мирний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- щетина — щети́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- щетина — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на тілі людини), ВО́ВНА розм., ШЕ́РСТЬ розм., ВОЛОСІ́ННЯ розм.; РОСЛИ́ННІСТЬ розм. (перев. на обличчі); ЩЕТИ́НА розм. (коротке цупке на обличчі чоловіків). Старий жупан розхристався на грудях, а з пазухи.. Словник синонімів української мови
- щетина — Щети́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щетина — ЩЕТИ́НА, и, ж. Коротка цупка шерсть у деяких тварин. Де не візьмися, свиня і, хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться на дитину, за голову ухватила — тілько закавчало (Мирний, І, 1954, 52); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- щетина — Щети́на, -ни ж. Щетина. Словник української мови Грінченка