1. Великий тлумачний словник сучасної мови

юнкер

ю́нкер

-а, ч.

1》 У буржуазно-феодальній Пруссії – великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик.

2》 У російській армії та флоті до середини 60-х рр. 19 ст. – доброволець (рядовий або унтер-офіцер) із дворян, який, прослуживши певний термін (і звичайно витримавши іспит), міг стати офіцером.

3》 У дореволюційній Росії – вихованець військового училища, що готувало офіцерів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юнкер — I [йункеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. йункеири, йункеир'іў два йункеирие (вихованці військової школи) II [йункеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў (поміщики) Орфоепічний словник української мови
  2. юнкер — (військ. школи) юнак Словник чужослів Павло Штепа
  3. юнкер — Ю́НКЕР, а, ч. 1. У буржуазно-феодальній Пруссії – великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик. Померанія, Мекленбург і Бранденбург були в Німеччині минулого цитаделлю східноельбських юнкерів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. юнкер — ю́нкер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. юнкер — ю́нкер (від нім. Junker – молодий дворянин) 1. В колишній Пруссії, пізніше в Німеччині великий землевласник-дворянин. 2. В російській армії до середини 19 ст. унтер-офіцер з дворян. Пізніше... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. юнкер — Ю́нкер, -ра, -рові; -кері́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. юнкер — Ю́НКЕР, а, ч. 1. У буржуазно-феодальній Пруссії — великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик. Померанія, Мекленбург і Бранденбург були в Німеччині минулого цитаделлю східноельбських юнкерів (Наука.., 10, 1959, 55). Словник української мови в 11 томах