юнкер

ю́нкер

Iункеир]

-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. йункеири, йункеир'іў

два йункеирие (вихованці військової школи)

IIункеир]

-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў (поміщики)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юнкер — Ю́нкер, -ра, -рові; -кері́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. юнкер — (військ. школи) юнак Словник чужослів Павло Штепа
  3. юнкер — ю́нкер (від нім. Junker – молодий дворянин) 1. В колишній Пруссії, пізніше в Німеччині великий землевласник-дворянин. 2. В російській армії до середини 19 ст. унтер-офіцер з дворян. Пізніше... Словник іншомовних слів Мельничука
  4. юнкер — Ю́НКЕР, а, ч. 1. У буржуазно-феодальній Пруссії – великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик. Померанія, Мекленбург і Бранденбург були в Німеччині минулого цитаделлю східноельбських юнкерів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. юнкер — -а, ч. 1》 У буржуазно-феодальній Пруссії – великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик. 2》 У російській армії та флоті до середини 60-х рр. 19 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. юнкер — Ю́НКЕР, а, ч. 1. У буржуазно-феодальній Пруссії — великий землевласник-дворянин; взагалі великий німецький поміщик. Померанія, Мекленбург і Бранденбург були в Німеччині минулого цитаделлю східноельбських юнкерів (Наука.., 10, 1959, 55). Словник української мови в 11 томах
  7. юнкер — ю́нкер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови