язичок

язичо́к

-чка, ч.

1》 Зменш.-пестл. до язик 1), 2), 6). Гострий язичок.

2》 анат. Конусоподібний виступ м'якого піднебіння в ротовій порожнині.

3》 бот. Невеликий відросток, виріст біля основи листка злакових та деяких інших рослин.

4》 біол. У деяких комах – внутрішні жувальні лопаті, які зрослися між собою і випнулися вперед.

5》 Рухома, прикріплена одним кінцем пластинка в різних предметах або механізмах.

6》 муз. Деталь язичкових музичних інструментів (баяна, гармоніки, акордеона та ін.): тонка пластинка з пластмаси, сталі, латуні.

7》 муз. Деталь дерев'яних духових музичних інструментів (кларнета, гобоя, фагота та ін.); тростина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

язичок — Язичо́к. Стрілка ваги. У сполуч. стати язичком при вазі — мати вирішальне значення, відігравати вирішальну роль. В часі цілої сесії правительство немало сталої більшости[...] Для звичайних справ отея більшість могла б вистарчити. Для важнійших — ні. Українська літературна мова на Буковині
язичок — див. язик Словник синонімів Вусика
язичок — [йазиечок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
язичок — Деталь духових музичних інструментів, яка перемикає отвір для вдування повітря та є вібратором і джерелом звукоутворення. Коливання, які виникають при цьому, передаються стовпу повітря в стволі інструмента, змушуючи його звучати. Словник-довідник музичних термінів
язичок — ЯЗИЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до язи́к 1, 2, 6. [Євфросина:] Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала – всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево (І. Словник української мови у 20 томах
язичок — язичо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
язичок — бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́) кого. Обмовляти, судити, гудити когось. О, добре, що зайшли, Михею, може, чарочку? — Хай, мовляв, краще вип’є та йде з богом, ніж на язика колись візьме… (М. Фразеологічний словник української мови
язичок — Язичо́к, -чка́; -чки́, -чкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
язичок — ЯЗИЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до язи́к 1, 2, 6. [Євфросина:] Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала — всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
язичок — Язичо́к, -чка м. 1) ум. отъ язик. Помовчи, язичку, кашки дам. Ном. № 1108. Язичку, язичку! маленька штучка, — велике лихо робиш. Ном. № 1104. 2) = кощок. Шух. І. 229. 3) мн. раст.: а) Plantago lanceolata. Вх. Пч. I. 12. б) Veronica longifolia L. ЗЮЗО. І. 141. Словник української мови Грінченка