язичок
ЯЗИЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до язи́к 1, 2, 6.
[Євфросина:] Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала – всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево (І. Нечуй-Левицький);
Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Олесь Досвітній);
На купі качанів капусти .. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (П. Тичина);
Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак);
Вчора вона була .. в збитих черевиках з висолопленими язичками (Є. Гуцало);
В .. руці тьмяно блиснув язичок шевського ножа (В. Речмедін);
Ох, язичок У тих жінок, – Ні дать, ні взять – як у сорок! (Л. Боровиковський);
Він узяв у руки дзвоника. Залізний язичок ударився об глуху мідь, затиснуту в його пальцях (І. Микитенко);
* У порівн. Кущі верболозу горіли жовтими люстрами, вузенькі листочки хиталися язичками свічок (Григорій Тютюнник).
2. анат. Конусоподібний виступ м'якого піднебіння в ротовій порожнині.
3. бот. Невеликий відросток, виріст біля основи листка злакових та деяких інших рослин.
4. біол. У деяких комах – внутрішні жувальні лопаті, які зрослися між собою і випнулися вперед.
Для сприймання смакових відчуттів у бджоли пристосовані і язичок, і ніжки, і вусики (з наук.-попул. літ.).
5. Рухома, прикріплена одним кінцем пластинка в різних предметах або механізмах.
Прийде, поведе [Василь] по ній [гвинтівці] рукою, зведе бойок, а потім націлиться і натисне на язичок (Д. Бедзик);
Поштар рішуче підступив до дверей і звичним рухом крутонув чорний залізний язичок дзвоника (Я. Гримайло).
◇ Бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́, на язички́, рідко в язики́) див. бра́ти;
Ви́везти / виво́зити [язико́м (язичко́м)] як (мов, ні́би і т. ін.) на лопа́ті див. виво́зити;
(1) Ви́везти язичко́м як на лопа́ті (д) див. виво́зити;
Го́стрий язи́к (язичо́к) див. язи́к;
(2) Го́стрий язичо́к (д) див. язи́к;
Моло́ти язичко́м див. моло́ти;
(3) Остри́ти язички́ (д) див. гостри́ти;
(4) Прикуси́ти язички́ (д) див. прику́шувати;
(5) Прищикну́ти язичка́ (д) див. прищи́кувати;
(6) Розпусти́ти язички́ (д) див. розпуска́ти.
Значення в інших словниках
- язичок — Язичо́к. Стрілка ваги. У сполуч. стати язичком при вазі — мати вирішальне значення, відігравати вирішальну роль. В часі цілої сесії правительство немало сталої більшости[...] Для звичайних справ отея більшість могла б вистарчити. Для важнійших — ні. Українська літературна мова на Буковині
- язичок — див. язик Словник синонімів Вусика
- язичок — [йазиечок] -чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
- язичок — Деталь духових музичних інструментів, яка перемикає отвір для вдування повітря та є вібратором і джерелом звукоутворення. Коливання, які виникають при цьому, передаються стовпу повітря в стволі інструмента, змушуючи його звучати. Словник-довідник музичних термінів
- язичок — язичо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- язичок — -чка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до язик 1), 2), 6). Гострий язичок. 2》 анат. Конусоподібний виступ м'якого піднебіння в ротовій порожнині. 3》 бот. Невеликий відросток, виріст біля основи листка злакових та деяких інших рослин. 4》 біол. Великий тлумачний словник сучасної мови
- язичок — бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́) кого. Обмовляти, судити, гудити когось. О, добре, що зайшли, Михею, може, чарочку? — Хай, мовляв, краще вип’є та йде з богом, ніж на язика колись візьме… (М. Фразеологічний словник української мови
- язичок — Язичо́к, -чка́; -чки́, -чкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- язичок — ЯЗИЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до язи́к 1, 2, 6. [Євфросина:] Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала — всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- язичок — Язичо́к, -чка м. 1) ум. отъ язик. Помовчи, язичку, кашки дам. Ном. № 1108. Язичку, язичку! маленька штучка, — велике лихо робиш. Ном. № 1104. 2) = кощок. Шух. І. 229. 3) мн. раст.: а) Plantago lanceolata. Вх. Пч. I. 12. б) Veronica longifolia L. ЗЮЗО. І. 141. Словник української мови Грінченка