язичниця
ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж.
Жін. до язи́чник.
[Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (М. Кропивницький);
Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Грицько Григоренко);
На противагу проведникам форисеям, які й очей не сміли звести на жінок і затуляли собі обличчя затиналом, він [Гамаліїв] задивлявся на молодиць, не минаючи і язичниць (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- язичниця — язи́чниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- язичниця — -і. Жін. до язичник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- язичниця — ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж. Жін. до язи́чник. [Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (Кроп., III, 1959, 178); Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Григ., Вибр., 1959, 159). Словник української мови в 11 томах