язичниця
ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж. Жін. до язи́чник.
[Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (Кроп., III, 1959, 178);
Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Григ., Вибр., 1959, 159).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- язичниця — ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж. Жін. до язи́чник. [Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (М. Кропивницький); Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Грицько Григоренко); На противагу проведникам форисеям... Словник української мови у 20 томах
- язичниця — язи́чниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- язичниця — -і. Жін. до язичник. Великий тлумачний словник сучасної мови